- 2017-го влаштувався на роботу в АТБ молодшим приймальником товарів. Потім півтора року проходив строкову службу. Коли повернувся, вивчився на товарознавця і працював на цій посаді до початку повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022-го мене мобілізували. Захищав Харківщину. Коли область звільнили, наш підрозділ перевели на Дніпропетровщину. Торік восени мене демобілізували через проблеми зі спиною. Нейрохірург рекомендував робити операцію. Зробили дві, обидві - невдалі. Утретє порадили не ризикувати.
Коли служив, в АТБ зберігалося моє робоче місце. Як повернувся з війни, через хворобу вже не міг працювати приймальником товарів. Мені запропонували посаду охоронця.
Мій робочий день триває 12 годин. Стежу за тим, щоб неоплачений товар не винесли з торгового залу. У разі потреби комунікую з правоохоронцями. Але частіше все вирішуємо без них. Людині, яка хоче щось винести із супермаркета, кажу: “У вас є товар, який ви не оплатили”. У більшості випадків вибачаються і йдуть до каси. Притому вигадують виправдання: забув, не помітив. Дуже смішно, коли намагаються винести під светром чи курткою велику плитку шоколаду. Видно, що вона там є, але все одно кажуть: “Я нічого не брав”.
Мені робота подобається за можливості кар'єрного зростання. Керівництво ставиться з розумінням, завжди намагається зробити так, щоб працювати було комфортно. Ще подобається колектив: в АТБ працюють люди різного віку, з різними інтересами та захопленнями. Зі своєю першою дружиною я познайомився саме в АТБ. Другу теж зустрів на роботі.