СПЕЦПРОЄКТ

Підготовка до операції дітей і дорослих:

як обрати лікарню та про що варто запитати хірурга, анестезіолога й реабілітолога

Хірургічна операція — це серйозне випробування для кожної людини. Незалежно від складності втручання ретельна підготовка є ключовим фактором успішного результату та швидкого відновлення після операції.
У спецпроєкті Gazeta.ua і медичної мережі “Добробут” розповідаємо, чому потрібно обирати медичний заклад із хорошою репутацією, на що ще потрібно звернути увагу, як підготуватися до оперативного втручання дорослим, чому важлива реабілітація після, а в деяких випадках і до операції. Також дамо поради батькам щодо підготовки дітей та спростуємо поширені міфи про хірургію.

Обираємо клініку для

проведення операції та лікаря

Починати підготовку до операції варто з вибору клініки та лікаря. Це відповідальне завдання для кожного, адже вплине на результати хірургічного втручання. Тож розберімося, що обовʼязково потрібно враховувати у процесі підготовки до операції.

1. Репутація клініки

“Важлива репутація медичного закладу та протоколи безпеки: наявність цілодобової реанімації, банку крові, медикаментів, спеціалістів. У “Добробуті” все це є. Але є клініки, що закривають спеціалізовані потреби, наприклад займаються пластичною хірургією. Їм реанімація - непотрібна. Та все ж ускладнення можуть виникати під час будь-якої операції. Тому пацієнтам обовʼязково треба заздалегідь поцікавитися, що лікарі робитимуть у разі екстреної ситуації. Говорити про це – нормальна практика”, — радить Юрій Ловіцький, лідер напряму хірургії медичної мережі “Добробут”.
Наприклад, до мережі “Добробут” входять 16 медичних центрів для всієї сім’ї і дві багатопрофільні лікарні. Тут надають послуги для дітей і дорослих за понад 75 медичними напрямами. Щороку лікарі “Добробуту” проводять понад 11 тис. операцій, зокрема й найвищої складності. Притому більшість із них виконують мініінвазивно, тобто через невеликі проколи замість великих розрізів та з мінімальним пошкодженням тканин. Використовують найсучасніше медичне обладнання.

2. Вартість послуг

Варто звертати увагу на ціни. Якщо вони занижені, то це має насторожити. Можливо, медзаклад на чомусь економить. Наприклад, на ліках і витратних матеріалах. Або ж використовує дешеве обладнання.

3. Досвід лікарів і рівень оперативних втручань

Зазвичай пацієнти обирають лікаря за порадами родичів, знайомих, які мали позитивний досвід. Також шукають інформацію про хороших спеціалістів у ЗМІ, соціальних мережах. Наприклад, на сайті “Добробуту”, як і в більшості приватних клінік, в кожного лікаря є своя сторінка, де пацієнти можуть залишити відгуки.
“У більшості випадків спеціаліста обирають за рекомендацією іншого лікаря чи пацієнтів, які в нього лікувалися. Більш авторитетною є рекомендація медичного персоналу. Адже вони постійно бачать, як працює колега, що він реально робить, чи дотримується протоколів, чи навчається. У нас представлено 90% усіх наявних медичних спеціалістів. 10% – це зовнішні консультанти, які приїжджають на консультації щодо хвороб, які трапляються дуже рідко”, — каже Юрій Ловіцький.
Найпростіші операції в “Добробуті” – амбулаторні: видалити родимку, врослий ніготь, жировик. Вони відбуваються щодня в усіх 18 медцентрах. У двох багатопрофільних лікарнях виконують усі інші види хірургічних втручань. Найскладніші – операції на головному мозку та серці.
“Добробут” – один із небагатьох медичних центрів в Україні, де роблять операції на мозку, коли людина притомна. Іноді бувають ураження головного мозку в зоні кори, яка відповідає за мову. Коли лікар видаляє там пухлину, він не може знати, пошкоджує центр мови чи ні. Про це можна дізнатися тільки тоді, коли людина розмовляє. Пацієнта вводять у наркоз і виконують трепанацію. Потім приводять до тями. Притому хірурги продовжують оперувати. Феномен у тому, що мозок не має нервових рецепторів, болю пацієнт не відчуває”, — розповідає Юрій Ловіцький.
Також у “Добробуті” проводять складні кардіохірургічні операції. Зокрема, кардіохірург Олександр Бабляк розробив авторську мініінвазивну методику операцій на серці, яку переймають колеги з інших країн світу.
Найдовша операція у практиці Юрія Ловіцького тривала 6 годин.

“Часто можна побачити заголовки: “Хірурги 23 години виконували операцію”. Будь-який такий “подвиг” – це недостатньо продуманий план. На сьогодні залишилося не так багато оперативних втручань, які тривають 16-18 годин. Зокрема, це трансплантація чи реплантація кінцівок та видалення пухлин у зоні судин. Усі інші операції виконують швидше”,
— каже хірург.

Підготовка дорослих до операції:

з анестезіологом треба бути

з анестезіологом треба бути відвертим, як із мамою

відвертим, як із мамою

Важливе значення перед операцією має консультація анестезіолога. Його завдання – мінімізувати ризики та зробити лікування пацієнта максимально безпечним та комфортним.
“Раджу не боятися озвучувати власні страхи, ставити різні запитання. Тобто пацієнт має бути відвертим з анестезіологом, як із мамою. На консультацію краще взяти попередню медичну документацію. Це допоможе швидше розібратись і коректно спланувати подальше лікування. Наприклад, якщо пацієнт вживає препарати, що розріджують кров, перед операцією їх приймання треба скасувати чи замінити медикаменти завчасно”, — говорить Оксана Семенчак, завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії в медичній мережі “Добробут”.

Про що запитати анестезіолога
перед операцією

01

Які обстеження та консультації інших лікарів треба пройти?

02

Протипоказання для проведення операції.
Зокрема, чи варто перенести операцію, щоб спочатку пролікувати захворювання, не пов'язані з причиною оперативного втручання

03

Як підготуватися до анестезії:
лікар розкаже про харчування, скасує чи призначить приймання медикаментів
/

05

Як буде проходити сама операція, що відбуватиметься після неї?

04

Який вид анестезії будуть використовувати?
У “Добробуті” для лікування грижі, апендициту, захворювань жовчного міхура, шлунково-кишкового тракту, гінекологічних проблем найчастіше використовують лапароскопію. Це метод, що дає змогу виконувати діагностичні дослідження і хірургічні процедури на органах черевної порожнини й малого тазу через невеликі проколи. Через один із них вводиться лапароскоп – тонка трубка з оптичною системою, що передає зображення на монітор. Так хірург бачить внутрішні органи.
“Для такої операції використовують загальну анестезію з вентиляцією легень. Це необхідно, бо під час лапароскопії в черевну порожнину заводиться газ. Він тисне зсередини, створюючи простір, в якому хірурги виконують операцію. Але дихання буде неефективним, бо цей газ через діафрагму тисне на легені. Тому потрібна штучна вентиляція”, — пояснює Оксана Семенчак.
За її словами, об’єм операції, вид і техніка впливають на розуміння обсягу анестезіологічного забезпечення. Але не менш важливе значення мають стан та побажання самого пацієнта. Для одного виду операції в різних пацієнтів може бути різна анестезія. І для одного пацієнта під час різних операцій знеболення теж може відрізнятися.

Які існують

види анестезії

Інгаляційна

Медичні засоби надходять в органи дихальної системи за допомогою маски або трубки для дихання. Цей вид наркозу за відсутності протипоказань визнаний одним із найбезпечніших в анестезіології через чіткі засоби контролю концентрації препарату та невеликий вплив на організм під час його дії. Простий у виконанні, має короткочасну дію. Найчастіше використовують у дитячій хірургії для початку анестезії “без уколів”, а далі вже під час дії препарату встановлюють внутрішньовенний катетер і продовжують введення інших препаратів через венозний доступ. Усі “болючі” маніпуляції відбуваються уві сні, що робить його комфортним для дитини.

Для дорослих частіше починають із введення внутрішньовенних препаратів, а коли вже встановлено трубку для дихання, починають “інгаляцію” препарату для сну. Апарат безперервно зчитує, скільки пацієнт споживає та виділяє препарату, що дає змогу чітко його контролювати.

Внутрішньовенна

Медикаменти вводять у вену пацієнта. Такий наркоз має тривалу та глибоку дію. Його часто використовують під час коротких втручань або діагностики, наприклад під час ендоскопічних досліджень. У сучасній “великій” анестезіології, тобто під час операцій або тривалих втручань, використовують, коли неможлива або протипоказана інгаляційна анестезія. Згідно з дослідженнями, має трохи більший вплив на судини та серце, а також потребує додаткового контролю глибини анестезії. Однак теж є безпечним у використанні. Лікар може комбінувати препарати або навіть переходити під час анестезії з одного виду препарату на інший.

Місцева

Знеболення окремої ділянки за допомогою введення анестетика в місце хірургічного втручання. Використовується для невеликих хірургічних втручань і маніпуляцій. Наприклад, у стоматології та дерматології.

Епідуральна

Блокує відчуття в нижній частині тіла. Препарат уводять в епідуральний простір, який оточує спинний мозок, за допомогою дуже тонкого катетера. Цей вид анестезії добре відомий завдяки використанню під час пологів, однак до нього вдаються й під час операцій на ногах, животі, зокрема для знеболення під час операції. Рідко використовують окремо, часто застосовують як “доповнення” для загальної анестезії - щоб зменшити кількість уведених препаратів для знеболення внутрішньовенно, покращити знеболення та зменшити вплив на організм сильних знеболювальних.

Спінальна

Блокує больову чутливість нижньої частини тіла. Медикаменти вводять у спинномозкову рідину за допомогою тонкої голки, що повністю знімає больові відчуття в нижній половині тіла.

Скільки триває

підготовка до операції

Підготовка до операції залежить від виду втручання. Ті, що відбуваються під місцевою анестезією, виконують без підготовки. А для складніших – як-от реконструкція черевної стінки чи кишківника - може знадобитися тривалий час.
“Інколи підготовка до однієї операції полягає в іншій. Наприклад, протезування кульшових суглобів. Якщо такий протез поставити людині із великою вагою, то буде дуже високий ризик переломів. Тому спочатку варто зробити операцію зі зменшення шлунка: протягом року пацієнт може скинути 80% надлишкової ваги. І вже після цього робити протезування”, — пояснює хірург Юрій Ловіцький.

На що звернути увагу

перед операцією

Будь-які препарати, які пацієнт приймає постійно, має переглянути анестезіолог: деякі треба призначити хворому пити й у день операції, а приймання інших - скасувати за кілька днів або навіть тижнів до хірургічного втручання. Тому для пацієнтів, які не мають хронічних захворювань і додаткових скарг, консультація може бути призначена за день-два до втручання, а іноді навіть проведена в день операції. Тоді як для пацієнтів із хронічними захворюваннями планування підготовки може початися за тижні до самої операції.

Один із важливих пунктів — необхідно проконтролювати приймання кроворозріджувальних препаратів, щоб не було надмірної кровотечі або тромбозу під час втручання. Тому важливо не просто вчасно скасувати приймання цих ліків, а правильно підібрати їм заміну перед операцією — для того щоб уникнути ускладнень внаслідок скасування вживання препарату зокрема. Це допоможе зробити анестезіолог.

Усі препарати, які приймає пацієнт, переглядаються на консультації — і далі анестезіолог дає рекомендації щодо планування операції та змін у звичному розпорядку приймання препаратів.
Існують загальні рекомендації — наприклад, якщо операція відбуватиметься на опорно-руховому апараті та в пацієнта відсутні супутні захворювання, як-от діабет, то жодних додаткових обмежень не треба. Достатньо не їсти за 6 годин до оперативного втручання та не пити за 2 години до, щоб шлунок був порожнім. Якщо операція - на шлунково-кишковому тракті, то лікар може призначити спеціальну дієту. 

Іноді, якщо в пацієнта є індивідуальні особливості, цей режим може бути змінений. Також залежить від віку - у немовлят на грудному вигодовуванні період “голоду” є ще меншим.
Вживання алкоголю напередодні операції впливає на дію та вплив препаратів для наркозу, а це своєю чергою може викликати ускладнення. Тому алкоголь потрібно виключити хоча б за 72 години до оперативного втручання. 

Паління теж може впливати на перебіг операції. Рутинно рекомендовано не палити за 24 години до операції, однак кінцеве рішення ухвалює анестезіолог.
Перед операцією обмежень немає. Після – рекомендації щодо реабілітації нададуть лікарі, адже це залежить від виду операції. Десь треба обмежити фізичні навантаження, а в деяких випадках - навпаки, почати фізичну реабілітацію та додати необхідні вправи.

Чи потрібно спеціально

готувати дитину

до операції

Більшість планових операцій у дітей у медичній мережі “Добробут” проводять у рамках хірургії одного дня. Пацієнта госпіталізують уранці, оперують. Через 6-7 год., коли всі функції організму відновлюються і дитина нормально себе почуває, відпускають додому.
“Найкраща операція – та, якої вдалося уникнути. Коли є можливість обійтися без оперативного втручання, ми обходимось без нього. Нині ми приймаємо й оперуємо пацієнтів віком від одного місяця. Завдяки технологічним можливостям і новаторському медичному обладнанню найкоротші оперативні втручання можуть тривати 10-20 хвилин. Це, наприклад, оперування пупкових та пахових гриж. Найдовші операції тривають по 5-6 годин”, — говорить лідер напряму дитячої хірургії медичної мережі “Добробут” Володимир Стахов. Він має понад 15 років досвіду.
Операції в дітей, як і в дорослих, поділяються на планові та ургентні (термінові). У “Добробуті” цілодобово чергують хірурги, які в разі необхідності проведуть операційне втручання негайно. В дитячому віці найчастіше це апендектомії. Також оперативні втручання на органах черевної порожнини, операції в разі непрохідності, гнійно-запальних захворювань.
“Чи потрібно дітям розповідати про майбутню операцію, єдиної правильної відповіді немає. Деякі батьки це роблять. Але іноді простіше й менш травматично для дитини, коли вона нічого не знатиме. Так часто роблять. Дитині дають подихати через маску. Вона засинає - нічого не бачить, не чує. Потім прокидається в палаті. Є лише маленький пластир, на який вона не звертає уваги. Зі старшими дітьми треба поспілкуватися, пояснити. Вони все нормально сприймають і поводяться часом дуже по-дорослому”, — каже Володимир Стахов.

Хірург радить не вдаватися в подробиці. Не розповідати дітям, що саме і якими інструментами робитимуть, як різатимуть, зашиватимуть.
“Дітям це непотрібно. Вони мають знати, що є проблема, яку треба усунути: “Доведеться подихати через маску. Поки спатимеш, лікар зробить усе, що треба”. Буває, діти самі розпитують, що на них чекає. Якщо батьки не проти, то намагаємося максимально доступно пояснити. Інколи діти навіть не встигають зрозуміти, що їм зробили операцію. Післяопераційні маніпуляції, перев’язування можуть викликати більший психологічний дискомфорт, ніж саме оперативне втручання”, — зазначає Володимир Стахов.
У “Добробуті” батькам дозволяють зайти до операційної і бути поряд, поки дитина засне. Потім у палаті, коли дитина прокинеться, батьки теж будуть поряд. Це має велике емоційне значення і для дитини, і для батьків. У клініці є ще одна добра традиція: дітям молодшого віку після операції дарують іграшки. Таким чином додають маленьким пацієнтам позитивних емоцій.

Особливості

дитячої анестезії

Дитяча анестезія має відмінності через фізіологічні особливості пацієнтів. Дози препаратів добираються залежно від ваги, віку і стану дитини.
“Часто застосовують більш м'який початок анестезії, з використанням препаратів для засинання, які необхідно вдихнути. Дітки мають вищу чутливість до знеболення, у них швидше може розвинутися зневоднення та знизитися рівень глюкози. Слід враховувати й те, що є ризик алергічних реакцій, які не були виявлені. Також можуть дати про себе знати вроджені вади, що до цього не проявлялися”, говорить Оксана Семенчак.
Перед загальним наркозом дитина має бути голодною. Не можна їсти за 4-6 год. і пити за 2 год. до операції. Планові дитячі операції в “Добробуті” стараються проводити в першій половині дня. Так діти менше відчуватимуть дискомфорт.

Що робити,

якщо дитина боїться

їхати до лікарні

Не лякати білими халатами
Іноді батьки кажуть: “Поводься добре, бо підемо до лікаря - і він зробить тобі укол”. Як наслідок - у лікарні діти плачуть, кричать і вириваються.
Заспокоїти дитину
Наприклад, сказати: “Ми хочемо, щоб ти був здоровий. Тому лікар має тебе оглянути”. Корисним може бути власний приклад - щоб батьки дали себе оглянути або мотивували дитину до гри під час огляду.
Мотивувати дитину
Якщо будеш добре поводитися, купимо цукерку чи іграшку.
У медичній мережі “Добробут” білі халати замінили на уніформу із зображенням машинок чи звіряток. Це зацікавлює дітей і зближує із лікарем. У маніпуляційних, де медсестри роблять неприємні процедури, є цілий арсенал засобів, щоб зменшити негатив: корисні цукерки, розмалюйки чи пластир із героями мультфільмів.

Реабілітація:

чому її слід починати

відразу після операції

Відновлення після операції в середньому триває 3-6 міс.

Що входить до післяопераційної реабілітації

Фізіотерапія

Лазер високої інтенсивності, ультразвукова терапія, магнітотерапія, які застосовуються для зменшення запалення, набряку та болю

Мануальна терапія

покращення еластичності рубців, м'язів та збільшення рухливості суглобів

Масаж

Рухова терапія

Що включає різноманітні фізичні вправи
“Реабілітацію варто починати відразу після операції. Перші тижні працюємо пасивно й обережно. Потім додаємо більше навантаження залежно від етапів загоєння ран та імплантів. Буває, що люди пробують проходити реабілітацію самостійно. Але потім усе одно повертаються до нас. Та на цьому етапі вже можливі незворотні зміни й потрібна повторна операція. Тому із реабілітологом важливо починати працювати відразу після оперативного втручання”, — каже Олег Рукавіцин, завідувач відділу реабілітації “Добробуту”.
Біль після операцій виникає завжди. Його інтенсивність залежить від обсягу втручання та больового порогу організму.
“Перші кілька тижнів точно болітиме. Спочатку сильно, потім біль вщухатиме. Щоб його контролювати, призначають протизапальні та знеболювальні препарати, прикладання холоду, фізіотерапію. Плюс рухова активність. Чим більше руху, тим швидша реабілітація”, — говорить завідувач відділу реабілітації.
Кваліфікована команда реабілітологів мережі “Добробут” працює за сучасними протоколами та провідними методами фізичної реабілітації. Використовують сучасне дороге обладнання, яке набагато спрощує реабілітацію. Також налагоджено постійний контакт із хірургами, які можуть скоригувати лікування.
“Пацієнтам, які готуються до втручання на суглобах чи м'язах, інколи може знадобитись і передопераційна реабілітація. Особливо корисною буде тим, хто має хронічний біль, гіпотрофію м'язів та обмеження рухів у суглобах. Таким пацієнтам буде важко відновитися після операції. Тому їм важливо пройти реабілітацію перед втручанням. Вона триває до 2 місяців. Від післяопераційної відрізняється тим, що можна працювати на повну, ніяких обмежень немає. А вже після операції м'язи й суглоби не відразу можна навантажувати на повну силу”, — додав Олег Рукавіцин.

Популярні міфи

про хірургію

Разом із лікарями “Добробуту” зібрали найпоширеніші міфи про хірургію, які доводиться чути від пацієнтів.

Міф 1. Після всіх операцій залишаються шрами

Є операції, які виконують без розрізів, через природні отвори. Наприклад, видалення поліпів товстої кишки. Камені у жовчних протоках раніше видаляли через великий розріз на животі, а тепер це роблять ендоскопом, який вводять через рот. Якщо потрібно поставити стент, достатньо проколу артерії. Шрами після цих операцій не залишаються. Якщо ж потрібно робити розріз, то шрами можуть маскуватись у складках чи біля анатомічних отворів.

Міф 2. Наркоз може пошкодити мозок

Сучасні дослідження цього не підтверджують. Анестезія діє на нервову систему. Пацієнт перебуває у стані сну, нічого не відчуває і не пам'ятає. Під час операції препарати блокують передавання болю та знижують рівень притомності. Усі вони мають короткостроковий ефект і швидко виводяться з організму. Можливе тимчасове порушення пам'яті, загальмованість, запаморочення. Але невдовзі це минає. Більше на головний мозок впливають критичні моменти в операційній: порушення ритму серця, критичне зниження артеріального тиску. Щоб цього не допустити, анестезіолог контролює ці показники в режимі реального часу під час операції. Якщо пацієнт має додаткові ризики, крім стандартних процедур і алгоритму дій, може складатись індивідуальний план для швидкої реакції на погіршення.

Міф 3. Після анестезії можна не прокинутися

Сучасні препарати дають змогу точно контролювати дозу та ефект анестезії. Якщо анестезіолог правильно підібрав препарат і дозу, а під час операції здійснює постійний моніторинг життєво важливих функцій організму, то ризики суттєво нижчі. Для зниження ризиків критичних подій під час операції також використовують сучасну апаратуру та спеціальні алгоритми - наприклад, усе обладнання тестують, препарати маркують іще до проведення анестезії, а до критичних елементів обладнання завжди є запасні.

Міф 4. Після операції потрібно довго відновлюватися

Після багатьох операцій взагалі не потрібне відновлення. Але інколи треба зменшити фізичні навантаження, стежити за харчуванням і водним режимом.

Що змінила операція

у вашому житті

Ім'я:
Галина
Вік:
65 років
Місто:
Херсон
З коліном мучилася кілька років. Постійно пила знеболювальні – без них кожен крок був випробуванням. Лікарі давно рекомендували зробити заміну суглоба. Ніяк не могла наважитися. Боялася, що після операції взагалі не ходитиму. Але син наполіг: знайшов клініку, оплатив операцію і реабілітацію. Уже в операційній почала нервувати, але лікар підбадьорював, налаштовував на позитив. Після операції виконувала всі настанови, пила ліки. Минуло лише півтора місяця, а я вже відчуваю зовсім іншу якість руху.
Ім'я:
Олег
Вік:
61 рік
Місто:
Бровари на Київщині
Торік раптово піднявся тиск, ліки не допомогли. Серед ночі довелося їхати в лікарню. Був сам за кермом. Думав, що не доїду, але сили десь таки взялися. Зупинився перед приймальним відділенням. Добре, що медики допомогли вийти з машини і зайти всередину. Виявилося, що в мене стався інфаркт. Лікар сказав: “Якщо не зробити стентування, довго не протягнете”. Наступного дня прокинувся в палаті. Розплющив очі і зрозумів: живий. Уже рік прожив зі стентом. Не можу довго ходити, піднімати важке, нахилятися, дотримуюся дієти. Але після операції почав більше цінувати життя.
Ім'я:
Людмила
Вік:
45 років
Місто:
Львів
Часто боліла спина, але пила ліки й жила далі. А потім біль став нестерпним. Пішла в лікарню. Виявилося, маю міжхребцеву грижу. Лікар сказав, що операція обов'язкова. Готувалася до неї кілька місяців, бо потрібно було скинути трохи зайвої ваги. За цей час встигла багато чого дізнатися про свій випадок: читала статті в інтернеті, говорила з лікарями та людьми, які перенесли таку ж операцію. Страх був, але налаштовувала себе на позитив. Операція пройшла успішно. Вже за 3 місяці повернулася до активного життя.